17 грудня 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято резолюцію про Міжнародний день волонтера. З того часу 5 грудня світова спільнота відзначає людей, які без очікування власної вигоди та жертовно допомагають тим, хто цього потребує.
У високорозвинених країнах Європи та Америки без поважного волонтерського портфоліо годі сподіватися про успішну кар’єру та гарну посаду. Волонтерський досвід не тільки вітається, але часто його відсутність стає перешкодою на шляху розвитку. У цих же країнах люди добровільно і свідомо волонтерять від 2 до 8 годин на місць, допомагаючи державним інституціям та неурядовим організаціям.
Але ми – українці. Ми волонтеримо 24/7 і з тих часів, коли у нас навіть не знали такого слова: волонтер. Волонтеримо не заради кар’єрного зростання чи стипендії в престижний коледж, а для того, щоб вижити…
Згадаймо Майдан і наші перші “бойові” волонтерства… Згадаймо 2014-й… Початок війни, і як ми хапалися за все, не маючи знань, досвіду і нетворкінгу, але робили чудеса.
Волонтерство по-українськи – це знати, де, що й як дістати, де купити, як привезти, де знайти на це гроші і як не сісти потім в тюрму (істеричний регіт в контексті останніх постанов, самі знаєте).
Волонтерство по-українськи – це вигорати і не вигрібати, забивати на себе, зриватися, падати, ревіти, лаятися, а потім вставати і знов їб@шити. Бо хто, як не ми? Бо війноньку ще не виграно. Бо Перемогу ще не здобуто. Бо кров усе ще ллється. А отже, українське волонтерство не може собі дозволити займатися суспільно-корисною діяльністю вряди-годи, коли є настрій, час і натхнення.
Волонтерство по-українськи – це тягнути сім’ю, потім – роботу, потім – ще одну роботу, бо з тою волонтеркою вже не витягуєш сім’ю, потім втягнути сім’ю у волонтерку і вже не знати, ранок це, чи вечір, яке число і як тебе звати. А ні – яке число знати треба, щоб не провтикати звіт для Гуманітарної пошти України і не лишитись без “балів” на наступний місяць. Бо коробки котикам відправляти буде трохи боляче.
Волонтерство по-українськи – це вигадати 100500 способів залучення донатів. І перестати червоніти, коли вкотре просиш у людей бабла на черговий турнікет чи мавік ну бо а де їх взяти…
До речі, про способи. Ми ото придумали волонтерський стікерпак з такою, знаєте, трохи цензурованою лайкою і милою кицькою. Замовивши його в нас, ви можете не тільки привітати своїх улюблених волонтерів, але і задонатити на ЗСУ. Більше Інформації – в першому коментарі.
І поки ти обираєш стікерочки, ми тебе сердечно ВІТАЄМО! Так-так, саме ТЕБЕ! Адже ти точно – волонтер. Бо інших у нашій бульбашці просто не буває!
Подбай про себе сьогодні, будь ласка! Бо нам ще довго і далеко бігти. І сили ой як потрібні…
